Результати 8 туру зимової першості

До вашої уваги - традиційні фото Валентина Зелінського із клавдіївських матчів.

Меморіал Небесної сотні виграли юні макарівці

Минулої п'ятниці в смт Бородянка на стадіоні "Борекс" відбувся футбольний турнір пам'яті НЕБЕСНОЇ СОТНІ серед дітей 2003-2004 р-н.

Участь у ньому брали команди Бородянка 1 та 2, Макарів 1 та 2, Рубін (Пісківка) та ФК Буча. У безкомпромісній боротьбі за вихід у фінал сперечались Бородянка-1 та Рубін - основний час 0-0, серія пенальті 4-3. До фіналу вийшла команда Бородянка-1, де на неї уже чекала команда Макарів-1.

Фінал завершився мінімальною перемогою макарівської команди - 2-1. У матчі за 3 місце Рубін із Пісківки обіграв Бучу з рахунком 3-0.

Організатори турніру - Бородянська Народна Рада на чолі із отцем УПЦ Д.В.Кошкою та ФК Арсенал (Бородянка) з Олександром Ткачуком, запевнили, що даний турнір під час весняних канікул стане традиційним, а кубок - перехідним.

Без призів не залишився ніхто: команди отримали солодкі подарунки, переможці - красень-кубок, а присутні глядачі - гарний настрій. Команди на початку та в кінці заспівали Гімн України, переглянувши відео та фото. Кожного буде переповнювати гордість за підростаюче покоління.

СЛАВА УКРАЇНІ!!!

 Дякуємо за фото, відео та репортаж Олександру Ткачуку.
Відео: 1, 2

Вітаємо Юрія Бондарчука!

Сьогодні свій пам'ятний день народження відзначає один із найкращих футболістів Бородянщини 1990-2000-х, Юрій Бондарчук.

З цієї нагоди наш сайт публікує архівне інтерв'ю із Юрієм Івановичем, у якому він торкнувся найпам'ятніших подій своєї футбольної кар'єри.

Юрій БОНДАРЧУК:

«ЖИТТЯ ЙШЛО – І Я РАЗОМ ІЗ НИМ»

Із 350 матчів, які за 14 сезонів устиг провести цей універсальний напівоборонець, ми вибрали лише 14 найпам'ятніших

Написати інтерв'ю з Юрієм Бондарчуком я хотів дуже давно. Тож коли в абсолютного рекордсмена бородянського футболу за кількістю проведених матчів з'явилися довгоочікувані вихідні, я просто не міг втра­тити такої нагоди. А через те, що Юрій – людина скром­на, то епічної розповіді про «подвиги ратні» не вийш­ло. Але коли ми з Бондарчуком випадково почали гор­тати мій робочий блокнот, ураз ніби ожила кожна циф­ра німої статистики – виявилося, що за результатами і табличками криється жива і барвиста історія, із насправді знаковими поєдинками...

Матч І. «Машинобудівник» – «Зірка» (Бердичів) - 2:1.

Фінал аматорського Кубка УРСР 1986 року

– Тоді, у вересні сумнозвісно­го 1986-го, Бородянка найпершою з усієї Київщини завоювала цей почесний трофей. Чим матч за­пам'ятався особисто тобі?

– За рік до того я разом із Юрою Костюченком та Сергієм Гончаренком грав у юнацькій команді «Дружба». Під орудою Анатолія Демченка ми посіли друге місце в обласному фіналі «Шкіряного м'яча , програвши лише Прип'яті. А на цьому матчі, де грав і Анатолій Петрович, я подавав м'ячі. Перемозі Бородянка дуже раділа, гол Сергія Дзюби з пенальті на 117-й хвилині я й досі пам’ятаю.

Матч II. «Спартак» (Самбір) – «Машинобудівник'' – 3:4.

Чемпіонат УРСР серед КФК. Весна 1991 року

– А які були твої перші кроки як футболіста?              

­– Дебютував у «Машинобудівнику» я ще 1990 року, а перший м'яч забив у Самборі. По правому фланзі пройшов Олександр Некрутенко і перевів м'яча ліворуч. Я грав на тому фланзі півзахисту і вдарив у ліву від воротаря «дев'ятку». Тоді дуже радів, але у другому таймі мене замінили – я вельми стомився, було тяжко.

Валерко-старший у звіті про матч мене ще «білявим юнаком» назвав... Узагалі, той період був для мене нелегким - я навчався у технікумі, причому, по-справжньому. Складав іспити, заліки... Я вже думав відмовитися від футболу, але наш тренер, Віктор Жилін, наполіг. Степанович навіть додому до нас ходив і таки залишив мене у футболі.

Матч ІІІ. «Гарт» – «Віктор» (Запоріжжя) – 0:0.

Перехідна ліга. Осінь 1993 року

– Бородянка якраз перейшла з КФК у нову лігу і мала змагатися з амбітною командою Олександра Томаха. Як гралося проти свого майбутнього тренера?

– «Віктор» – хороша команда Через неї пройшли Полтавець, Олійник. Каряка... А у другому колі в гостях ми знову внічию зіграли – там ще й Сошка вилучили, скандал міліція мусила втихомирювати.

Матч IV. «Система-Борекс» – «Дніпро» (Черкаси) – 3:2.

1/32 фіналу Кубка України. Осінь 1994 року

– У цій зустрічі ми програвали – 1:2, я вийшов замість Мироненка на 76-й хвилині. За 8 хвилин рахунок став

рівним, а за кілька миттєвостей до фінального свистка я віддав передачу Денисюку, простріливши з правого флангу. Він забив - і нашій радості не було меж. Якщо чесно, від результативної передачі я отримую більше задоволення, ніж від гола. Адже забити можна, підставивши ногу, а віддати передачу - це мистецтво.

Матч V. «Система-Борекс» – «Шахтар» (Донецьк) – 0:3.

1/16 фіналу Кубка України. Осінь 1994 року

– Зустріч із «Шахтарем» подивилися 5000 бородянців, і в кожного – свої спогади. А що запам’яталося тобі?

– Я грав на правому фланзі, і візаві у мене, 20-річного хлопця, були Орбу та Бабій (останній, до речі, ще й голом відзначився). Запам’яталися також Ковальов, Кривенцов... А в Донецьку нам забив Гена Зубов – як свідчать статистики, то був його прем’єрний гол за «Шах­тар». Далі вони кубок у «Дніпра» виг­рали, «на Європу» пішли...

Матч VI. «Система-Борекс» – «Кристал» (Чортків) – 3:1.

Друга ліга. Осінь 1997 року

– А курйозні моменти з тобою траплялися?

– А чому ж ні? З «Кристалом» ми грали пізньої осені, поле вже було за­мерзлим. Я вдарив, і м'яч через якийсь горбик пролетів над воротарем Новиковим. І таке буває...

Матч VII. «Система-Борекс» – «Покуття» (Коломия) – 4:0.

Друга ліга. Весна 1998 року

– Ми говорили про твої передачі. А як же голи?

– «Покуттю» я забив з лівої. М'яч тоді влучив у ногу Єропкіну (нашому гравцеві),зрикошетив і красивим «парашутом» залетів у ворота.

Матч VIII. «Система-Борекс» – «Оболонь» (Київ) – 1:1.

Друга ліга. Літо 2001 року

– Поступово команда піднімалася, і у десятому чемпіонаті боролася з «Оболонню» за вихід у першу лігу...

– Ох і матч тоді видався! Уже на старті вилучили нашого Патріка Агбо, і ми грали у меншості. А потім із моєї передачі Колесник забив головою. Ми переживали за результат, а «Оболонь» – тиснула. Арбітр додав неймовірно багато часу. Киянин Конюшенко з центру накинув м'яч у штрафний, наш Юра Костюченко вибив м'яча, але хавбек гостей навісив діагональ. Досвідчений Сак провів нам гол, а суддя тут же матч і закінчив. Його потім ледь не побили... Але тренер «Оболоні» Володимир Мунтян після матчу подякував нам за гру, підбадьорив. Сказав, що наступного року вже ми вийдемо у першу лігу. Так і вийшло...

Матч ІХ. «Система-Борекс» – ФК «Черкаси» – 3:0

Друга ліга. Літо 2002 року

– І оформили «путівку» ви у зустрічі з черкасцями. Це було щось незабутнє...

– Мені теж дуже сподобався той вечір. З моєї передачі провів гол Сашко Сидоренко. Там усі три м'ячі головою забивалися... Глядачі нам аплодували, ми їм – дякували. Ось тільки салют у вечірньому небі вийшов не дуже.

Матч Х. «Система-Борекс» – «Динамо-2» (Київ) – 0:1.

Перша ліга. Літо 2002 року

– І в дебютній домашній зустрічі вас екзаменували Шацьких із Шовковським...

– Були ще й Юссуф, Каддурі, Алієв, Мілевський. Мені більше запам'яталося, як грубо Омоко на правому фланзі Сидоренка збив.

Матч XI. «Система-Борекс» – ФК «Вінниця» – 3:0.

Перша ліга. Весна 2003 року

– У другому колі мали фантастичну серію а чотирьох розгромних перемог поспіль. Яка - найпам'ятніша?

– Для мене - над вінничанами. Я тоді провів другий у матчі гол - гості вибили м'яча, я його підхопив,обіграв суперника. Далі - удар у дальній кут, і м'яч від стійки влучив у «шістку». То був мій прем'єрний гол у першій лізі.

– Того дня, до речі, Бородянський район святкував 80-річчя...

– І в Юри Костюченка були іменини. Бачиш, яким пам'ятним той матч видався!

Матч ХІІ. «Система-Борекс» – «Динамо-2» (Київ) – 0:2

Перша ліга. Осінь 2003 року

– За кар’єру тобі довелося протистояти багатьом відомим гравцям. І найдорожчому гравцеві в історії «Динамо»…

– Нанні? Хоч він нам і забив, мене його гра не вразила. Не знаю, може, у командах високого класу й можна так грати, але цей гравець – не для нижчих ліг. Тут треба і за себе працювати, і за «того хлопця». Так, щоб «один за всіх, і всі – за одного».

Матч ХІІІ. «Система-Борекс» – «Нива» (Вінниця) – 1:1

Перша ліга. Осінь 2003 року

– Але взагалі, за візуальним враженням, тогочасна «Система-Борекс» зразка 2003 року була чи не найшвидшою командою першої ліги.

– Це все – настанови Томаха. Він учив нас грати у швидкий, комбінаційний футбол. Як приклад – гол Вінниці: прохід правим флангом, пас п’ятою в один дотик – і Ігор Юрченко забив. Комбінація – чудова. І для чого багато бігати?

Матч XIV. «Красилів-Оболонь» – «Система-Борекс» – 2:1

Перша ліга. Осінь 2003 року

– Подібний гол ти провів у Красилові?

– Тоді Старгородський віддав передачу мені, я повернув м’яча йому, він – знову на мене, ну, а далі я вдарив по воротах…

– А потім був завершальний матч із «Металістом»…

– У ньому я не грав через дискваліфікацію. Ніхто не знав, що він стане останнім для «Системи-Борекс». У нас тоді була прекрасна команда, зібралися чудові хлопці, тренерський штаб. З ними хотілося б ще зіграти хоча б одного разу…

Візитівка. Юрій БОНДАРЧУК. Народився 30.03.1974 р. Вихованець бородянського футболу. З 1990-го по 2003 роки провів за «Машинобудівник», «Гарт» і «Систему-Борекс» більш ніж три з половиною сотні матчів, у яких забив 13 м’ячів. Переможець Групи «Б» другої ліги 2002 року, віце-чемпіон Групи «Б» 2001 року, Групи «В» – 2005 року. Фіналіст Меморіалу Макарова 2003 року. Переможець Меморіалу Кірсанова 2001 року. Найкращий футболіст Бородянщини 2003-2005 років. Виступав на професіональному рівні за бородянські «Систему-Борекс» і «Освіту», а також за житомирське «Полісся» та чернігівську «Десну». Був капітаном своїх команд, досить універсальним гравцем, працьовитим у відборі й здатним підтримати колективні комбінації, або й завершити їх.

©Артур Валерко, «Український футбол», 2005

Вітаємо Сергія Фурсенка!

Бородянська районна федерація футболу щиро вітає члена КДК БРФФ, відомого в районі машинобудівника, спортсмена, чудового сім'янина, великого друга районного футболу Сергія Фурсенка із пам'ятним днем народження.

Сергію Анатолійовичу!

Прийміть наші найщиріші вітання з нагоди вашого 50-річчя!
Щастя вам, здоров'я, наснаги й ентузіазму!
Особливо приємно, що напередодні ювілею ваш син Анатолій гідно привітав вас, разом із командою "Рубін" здобувши Кубок Кирсанова!
Ми щиро вдячні за вашу сподвижницьку працю на благо футболу Бородянщини й бажаємо успіхів у всіх ваших добрих починаннях! 

Оголошення з приводу Чемпіонату та Першості Бородянщини-2014

Команди, які бажають брати участь у Чемпіонаті та Першості Бородянського району з футболу 2014 року, просимо подати попередні заявки до Бородянської районної федерації футболу.

Адреса: смт. Бородянка, вул.Нова,1. 
Тел. 5-33-86

Результати 7 туру зимової першості

 

До вашої уваги також додаємо фоторепортаж Валентина Зелінського із Клавдієвого:

 

Традиційно нагадуємо, що ваші фото - як актуальні, так і історичні - ви можете надіслати за цією адресою.

У п'ятницю - Меморіал Небесної сотні

28 березня 2014 р. на стадіоні СФК "Борекс" об 11:00 відбудеться футбольний турнір пам'яті "НЕБЕСНОЇ СОТНІ" (40 днів).

Участь приймають діти 2003-2004 р.н. із Бородянки, Макарова, Бучі та Ірпеня - загалом 6 команд.

Запрошуємо усіх пом'янути загиблих та помилуватись дитячими емоціями.

Організатори: ДЮСШ Бородянки та ФК "АРСЕНАЛ" (Бор), Бородянська Народна Рада

"Рубін" - переможець Меморіалу Кирсанова! + фото

Минулої суботи сталася, без перебільшення, історична подія для районного футболу Бородянщини. У Києві пісківський "Рубін" став переможцем всеукраїнського турніру, присвяченого пам'яті відомого спортсмена, арбітра, тренера й організатора футболу Миколи Кирсанова.

У турнірі, що проходив 13-22 березня в Київській області, взяли участь 12 футбольних колективів - окрім столичного регіону, були й учасники із Житомирської, Черкаської та Чернігівської областей.У груповому етапі пісківський "Рубін" виграв усі п'ять своїх матчів, з абсолютним показником кваліфікувавшись до півфіналу.

Там нашим землякам протистояла команда "Єдність" (Плиски) - минулорічний фіналіст аматорського Кубка України. В основний час матчу була зафіксована нічия, а в серії післяматчевих пенальті наші земляки зуміли переграти суперників із Чернігівщини (усі наші гравці били точно, а удар плисківців відбив наш воротар Юрій Яковчук).

Паралельним курсом йшла команда UPG, котра в 1/2 фіналу розгромила Путрівку - 4:0. Коростенський клуб, хоча й молодий, проте вельми амбітний. У його найближчих планах - перехід на професіональний рівень і заявка на другу загальноукраїнську лігу. Не секрет, що саме наші суперники, котрі готуються увійти в чемпіонат України, були фаворитами турніру Кирсанова.

Уже в дебюті фінального матчу "Рубін" відкрив рахунок. Арбітр призначив пенальті, й капітан нашої команди, майстер спорту міжнародного класу Олександр Антоненко впевнено його реалізував. Проте суперники не збиралися здаватися. Після блискавичної атаки правим флангом наш голкіпер парирував удар, однак тут же на добивання встиг коростенець Ярослав Корнійчук.

Дуже важливо, що перед самим свистком на перерву пісківцям вдалося повернути собі перевагу. Як кажуть у таких випадках, "голом у роздягальню" відзначився все той же Антоненко. Скориставшись чудовою передачею Дмитра Юрченка, він впевнено переграв воротаря суперників.

Попри це, UPG продовжував атакувати. Чимало небезпечних ударів відбив наш воротар Юрій Яковчук, самовіддано грали й польові гравці, приймаючи м'ячі на себе. А на 66 хвилині Георгій Шубітадзе зумів елегантно переграти і воротаря, і захисника коростенців, після чого переправив м'яча у ворота. Хоча суперники й змогли скоротити відставання в рахунку до мінімуму (наш захисник Артем Бобошко зрізав м'яч у власні ворота), "Рубін" відстояв свою перемогу - 3:2.

Вперше в історії пісківська команда стає переможницею всеукраїнського турніру, вдруге в історії Кубок Кирсанова здобуває представник Бородянщини (2001 року, нагадаємо, професіональна команда "Система-Борекс" із Бородянки уже вигравала цей трофей). Яскрава перемога "Рубіна" - це велике досягнення для нашого футболу. Подяку за таке досягнення слід висловити президенту команди Ігорю Луцкову, наставнику пісківців, заслуженому тренеру України Олександру Єжакову, капітану нашої команди, майстру спорту міжнародного класу Олександру Антоненку, а також усім без винятку гравцям і працівникам клубу. "Рубін" надалі продовжить виступи у вищій лізі чемпіонату Київщини, де пісківська команда виступає після довгої перерви ось уже п'ятий рік.

Протокол. 
"Рубін" (Пісківка) – UPG (Коростень) – 3:2
22 березня. 16:00. Київ. Спорткомплекс НТЕУ. 
Голи: Антоненко, 5 (пен.), 45, Шубітадзе, 66 – Корнійчук, 28, Бобошко, 83 (а/г)
На 72 хв. вилучений Яковець (UPG) – повторне попередження.
"Рубін": Яковчук, Фурсенко (Кабанюк, 72), М.Юрченко, Бобошко (Кругляк, 85), Клименко, Д.Юрченко, Пахолюк (Русл.Періжок, 90), Шубітадзе (Драгомирецький, 90), Ол-р.Антоненко, Головко (Ахкадзе, 90), Штонденко (Лідінфу, 80). Тренер: Олександр Єжаков.
UPG: Дворнін, Максимчук, Черепанський, Носарєв, Власюк, Зайнчковський (Скоцький, 60), Гусак (Тосич, 46), Яковець, Куделькін (О.Антоненко, 59), Школьний, Корнійчук (Миронов, 80). Тренер: Олександр Виговський.
Судді: Микола Балакін, Кирило Химиченко, Тарас Чопілко.

Звіт про фінал на всеукраїнському сайті Football.ua можна прочитати тут (рос.мовою).

Фоторепортаж (будь-ласка, при передруку посилайтеся на наш сайт: http://borfoot.blogspot.com/ та нашу адресу ВК: http://vk.com/borfoot Наш сайт існує на некомерційній основі, ми не вкладаємо кошти в його розкрутку, поважайте наше бажання надавати читачам інформацію й надалі. Маркування з адресами нашого сайту дозволить тим, хто цікавиться бородянським футболом, і надалі отримувати потрібну їм інформацію. А несанкціоноване використання нашої праці відбиватиме у нас бажання й надалі розміщувати великі фоторепортажі й змусить нас ставити великі "водяні знаки" поверх всього фото)