Голова Бородянської районної федерації футболу – про виклики та враження
року 2020-го.
Як ніколи, складним виявився 2020 рік для футболу Бородянщини. Співпало багато факторів, у тому числі – таких, які неможливо було передбачити, уникнути чи запобігти. Але, попри це, футбольний сезон розпочався, відбувся й визначив своїх лауреатів. Однак поставив нові виклики перед футболом нашого краю. Ми опинилися на роздоріжжі й будемо разом шукати нові шляхи розвитку.
Розповісти про те, що відбулося, а також намітити те, що належить зробити, ми попросили голову Бородянської районної федерації футболу, володаря Кубка України Володимира Шому.
– Дійсно, рік вийшов непростим, – розпочав бесіду Володимир Олександрович. – Ще ніколи в історії футболу ми не стикалися з такими великими карантинними заходами та новим режимом проведення змагань. Щоб виконати всі вимоги до змагань, які намічені урядовими постановами, спільно працювали всі федерації футболу – від всеукраїнської до районних, координуючи свою роботу з органами місцевої влади та відслідковуючи рекомендації медиків. На щастя, було розуміння як з боку влади, так і з боку самих учасників змагань. Тож, попри жорсткість санітарно-епідеміологічних вимог, вдалося провести сезон і визначити його лауреатів. А це і є завдання на кожен рік, яке ми виконуємо.
До слова, певних змін зазнає й традиційний календар наших зимових змагань з міні-футболу. Як ви знаєте, 13-й рік районна федерація проводить свої традиційні зимові турніри, і в сезоні 2020/21 ми маємо намір виконати повну програму – це турніри пам’яті футбольної династії Гончаренків, заслуженого тренера України Жиліна та зимова першість. Так от, зважаючи на введений в Україні локдаун, ми постаралися гнучко вибудувати наш календар. Меморіал Гончаренків відбудеться в грудні, як зазвичай, у січні проведемо до початку жорстких карантинних заходів Меморіал Жиліна (до 8 січня), а от зимову першість – уже після завершення локдауну.
– А яким, власне, був для футболу на Бородянщині 2020 рік?
– Було багато подій. Передовсім, говоримо про Об’єднаний чемпіонат Бородянського та Макарівського районів, який ми успішно провели вже вдруге. Взяло участь десять команд, переможцем вперше став кодрянський «Партизан», а ФК «Бородянка» вдалося здобути срібні медалі.
Тим часом на обласному рівні успішно виступила ФК «Бородянка». Срібні медалі в Першості Київської області, перші за 12 років для нашого селища, – надають право нашим футболістам підвищитися в класі. Тож ми вітаємо весь колектив і бажаємо їм успіху в Вищій лізі, куди, безперечно, обов’язково треба виходити й там доводити свій рівень, адже команди Бородянщини за останніх чотири десятиліття зібрали чимало нагород на обласній арені.
Також відзначу успішний виступ відразу кількох вихованців футболу Бородянщини на всеукраїнському рівні. Приміром, нападник Владислав Горбаченко (колишній гравець ФК «Бородянка») успішно дебютував у Першій лізі чемпіонату України з футболу, чимало забивав за команду «ВПК-Агро» з Дніпропетровської області. Нападник Олег Лига (грав раніше за рідний «Рубін», молодіжні команди «Динамо» та «Ворскли», а також інші команди) гарно стартував у «Чайці» з Петропавлівської Борщагівки. Обидва хлопці визнавалися героями турів у своїх змаганнях. А на підході – здібна молодь. І ми тільки підтримуємо прагнення наших обдарованих земляків розкритися на найвищому рівні.
– А коли ж наші команди на такий рівень вийдуть?
– Для цього, безперечно, треба попрацювати всім – але чому не мріяти про повернення часів, коли наша команда грала в Першій лізі ПФЛ чи привозила в Бородянку Кубок УРСР? До цього треба прагнути, паралельно, звичайно, працюючи над інфраструктурою та масовістю нашого футболу.
– Чи є в цьому плані якісь покращення?
– Так, є. І за це треба висловити вдячність нашій місцевій владі. З’явилися майданчики зі штучним покриттям у багатьох населених пунктах, зокрема, й у центрі нашої громади – Бородянці, де завершуються останні роботи по зведенню довгоочікуваного повнорозмірного синтетичного газону. Його дуже довго чекали наші спортсмени, адже штучна трава довговічна, нині вже досить комфортна для гри, потребує менше коштів і зусиль в догляді. Тож, сподіваємося, цей об’єкт інфраструктури на багато років закриє проблеми з грою в футбол у холодну пору року, та й не тільки. Зведено сучасні майданчики зі штучним покриттям біля Бородянського ЗЗСО І-ІІ ступенів, у Загальцях, Пилиповичах, у 2021 році планується відкриття в Дружні. Треба пам’ятники ставити тим, хто в наші складні часи інвестує в проекти для фізкультури та спорту.
І зверніть увагу: там, де звели нові стадіончики, й життя спортивне оживає. Приміром, про свій інтерес щодо відновлення футбольних команд заговорили в Качалах, Майданівці, Загальцях, а з часом системна робота дозволить зробити це і в Пилиповичах. А в цих селах по кілька років не було організованого футболу! Тож, хоча загалом по Україні зараз занепад любительського масового футболу на місцях, і в нас теж втрачено дуже багато команд, зараз з’являються скромні ознаки підвищення масовості та розширення географії учасників. От тільки тут ще є питання, де будемо грати і з ким…
– Дійсно, проходить вирішальний етап адміністративно-територіальної реформи, внаслідок чого, зокрема, й Бородянський район зазнає змін. Чи готова до них районна федерація футболу?
– Ми завчасно готувалися до цього перехідного процесу, хоча не відразу загал зрозумів суть наших дій. Бородянська районна федерація футболу об’єднала зусилля з колегами з Макарівщини. Голова Макарівської районної федерації футболу Олександр Богдюк – не лише спортивний функціонер, а й вправний гравець, який виступав у нашому районі та навіть ставав у нас чемпіоном. Разом із ним ми розробили проект Об’єднаного чемпіонату та кубку двох районів. Хоча було багато скептиків, було багато сумнівів, але час показав правильність нашого рішення.
Зважаючи на економічну кризу, ми втратили багато команд. Інші продовжили виступи в неофіційних турнірах, поза ліговою системою українського футболу. І в цій ситуації об’єднані змагання стали ковтком свіжого повітря. Ми збирали відгуки учасників і глядачів, аналізували враження від перших спільних сезонів. Загальна оцінка – було дуже цікаво зустрічатися з новими суперниками, відкривати нові сторінки в історії протистоянь. І напруження боротьби підтверджує, що ми на правильному шляху: якщо минулого року чемпіонство святкувала команда з Бородянщини, то тепер – представники Макарівщини. І ми разом не лише в регулярних змаганнях на великому полі, а й у зимових турнірах. Якщо учасникам цікаво – значить, експеримент удався. Пам’ятаю, на нараду до нас приїздили навіть представники Київської обласної федерації. Послухали наші аргументи, подивилися на турнір, який вимальовувався – і дали «добро» на проведення. Тож ми були серед першопрохідців реформування системи футболу в області, не чекали, склавши руки, і тепер маємо дієві напрацювання з колегами з Макарівщини.
– І все ж, що чекає на футбол пристоличного регіону?
– Наразі скажу так: ми докладемо всіх зусиль, щоб зберегти футбол на Бородянщині. Це наше завдання. Хоча є відчуття втоми, адже БРФФ працює від 2008 року, а районні змагання, відроджені спільними зусиллями нашої громади, проводяться регулярно вже 17 років поспіль. За цей час було багато всього – і збірники в наших турнірах грали, і легіонери з інших країн, і майбутні гравці відомих клубів. Отже, я вбачаю майбутнє за збереженням наших напрацювань останніх двох десятиліть. Треба залишити й розвивати все те хороше, що ми започаткували – регулярні календарні турніри для дорослих, турніри для дітей, юнацтва та ветеранів. А особлива наша місія – обов’язково зберегти пам’ять про великих діячів нашого футболу, Віктора Жиліна, Григорія Гончаренка, Валерія Патоки. Вона увіковічена в іменних турнірах. І, знову ж таки, ми в області серед передовиків у цьому плані – починаючи з 2008 року, зберігаємо традиції турнірів-меморіалів. Наша велика мрія – відродити регулярний чемпіонат Бородянщини серед школярів.
– Якщо утворено Бучанський район, то рано чи пізно постане питання й щодо об’єднання футболу нового територіального утворення…
– Як я вже говорив, ми готувалися до великої адміністративно-територіальної реформи. Вже провели спільно з макарівськими колегами два повних сезони, тож мали змогу напрацювати цей процес. Як не лише голова БРФФ, а й член виконкому Київської обласної федерації футболу, я з розумінням ставлюся до цього процесу й вважаю, що, безперечно, стрункість лігової системи, піраміди футболу, треба зберегти.
Що стосується конкретно Бородянщини, моя думка така. Наш район був особливим, неповторним явищем в історії футболу Київщини. На початку 50-х ми першими проторували дорогу в усеукраїнські турніри, коли бородянська команда виграла Кубок УРСР добровільного спортивного товариства «Колгоспник». У 70-х роках наш район мав статус єдиного на всю Україну (!), відразу два представники якого грали в республіканському чемпіонаті серед колективів фізкультури. У 1986 році бородянський «Машинобудівник» став першим колективом із нашої області, який здобув Кубок УРСР серед КФК. Це трофей, який за 50 років до того вигравало саме київське «Динамо», і з обласних команд саме ми його першими здобули. Нарешті, в 2002 році бородянська «Система-Борекс» вийшла до Першої ліги чемпіонату України з футболу, що стало вершинним досягненням в історії нашого організованого спорту.
У нас дійсно історичні досягнення, великий власний потенціал, значний прогрес щодо інфраструктури. Хто ще спроможний проводити зимовий турнір в один день на чотирьох майданчиках?! А ми можемо й більше!.. Тому моя особиста думка – з поваги до унікальної спадщини футболу Бородянщини, з розумінням нашого потенціалу та традицій, ми будемо обстоювати необхідність власної першості в рамках змагань БРФФ, а вже наш переможець отримуватиме право виходу в фінальну пульку змагань Бучанського району.
Такий проект нині підтримує більшість опитаних нами тренерів, ветеранів бородянського футболу. А це люди, які пройшли змагання всеукраїнського рівня, працювали з такими великими організаторами футболу, як Микола Кірсанов та Петро Безносенко. Ясна річ, ми не можемо проігнорувати їхній погляд на ситуацію.
Тож ми з інтересом і нетерпінням чекаємо на збори футбольного активу нового Бучанського району. Нам усім є багато що обговорити – і формат нових змагань, і роль громад, і структуру організації, і фінансові питання. Все повинно бути вивірено та прораховано – включаючи логістику змагань і будь-які організаційні питання.
Запрошуємо наших нових краян до нас в гості, ознайомитися з нашою інфраструктурою, історією. Готові й до них їздити. Тільки діалог, вміння почути одне одного, допоможе нам не лише математично об’єднати наші можливості, а зробити дійсно якісний крок вперед у розвитку футболу пристоличного краю. Ви тільки подумайте: місто-мільйонник Київ поруч, провідні академії «Динамо» та «Шахтаря», збірні, змагання всіх рівнів!.. У нас вражаючий потенціал, і, вважаю, в найближчі десять років треба його буде реалізовувати в футболі.
– Кому хочеться сказати спасибі за футбольний 2020 рік?
– Передовсім, тим, хто розвиває футбол на нашій малій батьківщині попри всі труднощі. Це Дмитро Науменко (ФК «Бородянка»), Сергій Копачовець («Легіон» Бородянка), Анатолій Рудниченко та Віктор Чморик («Рубін» Пісківка), Микола Павленко та Олександр Кропивницький (ФК «Бабинці»), Віктор Турок («Вікторія» Дружня). Ми прекрасно розуміємо, яка це тяжка ноша й відповідальність.
Слова вдячності місцевій владі за підтримку інфраструктурних об’єктів і масових заходів. Спасибі Олександру Сахаруку за ту допомогу, яка посприяла успішному виступу ФК «Бородянка» на обласній арені. Слова вдячності керівництву освіти на Бородянщині, тому що давно фізкультура і спорт ідуть поруч із освітянами.
А ще – окремі слова на адресу нашої гордості, збірної України. Дуже жаль, що обставини не дозволили відбутися чемпіонату Європи 2020 року, але наша національна команда завоювала право там виступити, що надихає футболістів по всій країні.
(матеріал газети "Вперед")
Немає коментарів:
Дописати коментар