9 січня 1923 року у місті Таганрог (Донецька губернія, нині Ростовська область в Росії) народився Віктор Жилін
– ветеран Другої світової війни та нападник київського Динамо, що
відкрив низку видатних футболістів. З 15-річного віку почав грати за
таганрозький ФК Крила Рад, за збірну Ростовської області, після чого
отримав запрошення до ростовського Динамо.
Дебютувати за клуб з Ростова Жилін так і не встиг, оскільки
розпочалася німецько-радянська війна. Віктор встиг пожити під німецькою
окупацією та бути залученим до примусових робіт. Пізніше Жиліну вдалося
вибратися з міста, щоб потрапити до складу радянської армії, з якою він
дійшов до кінця війни. У футбол повернувся, виступаючи за курське, а
пізніше й воронезьке Динамо.
У 1947 році, вразивши представників київського Динамо під час одного з
очних матчів, отримав запрошення перебратися до України. Таким чином
23-річний нападник опинився у складі біло-синіх, за яких відіграв три
сезони. Загалом у складі київського Динамо Жилін провів 97 матчів, забив
17 голів. Також Віктор ставав найкращим бомбардиром команди у
чемпіонаті-1949. Сучасники характеризували Жиліна як футболіста з дуже
високою швидкістю, невтомністю та потужним ударом з правої ноги.
Отримавши важку травму у поєдинку з єреванським Динамо у 1950 році,
виявився непотрібним київській команді. У 1951 році виступав у складі
ленінградського Зеніту (22 гри, 12 голів), а вже за рік повернувся до
Києва. У 1952 Жилін разом з Динамо завоював срібні медалі чемпіонату та
отримав звання майстра спорту СРСР.
Після чергової важкої травми знову був змушений покинути київський
клуб, перебравшись до ризької Даугави (13 матчів, сім голів). Останнім
сезоном для Жиліна-гравця став сезон 1954 року, який він провів у
команді ОБО (Окружний Будинок Офіцерів, пізніше київський ЦСКА).
Після завершення футбольної кар’єри працював у низці українських
команд різного ґатунку. Разом з кіровоградською Зіркою у 1973 році став
володарем Кубка УРСР. Тричі ставав переможцем зонального турніру класу
«Б» (двічі з вінницькою Нивою та одного разу з житомирським
Автомобілістом).
Встиг попрацювати у незалежній України з черкаським Дніпром,
бородянськими Машинобудівником та Системою-Борекс, а також очолював
Студентську збірну країни. Помер 14 жовтня 2009 року після важкої
хвороби. У низці міст України, але передовсім у Бородянці, почесним
громадянином якої він був, проводиться турнір пам’яті Жиліна, адже
місцеву команду він привів до перемоги в Кубку УРСР 1986 і Групі «Б»
Другої ліги 2002 року.
Із статті на сайті "Український футбол"
Відомі футболісти, яких відкрив Віктор Жилін
- Валентин Трояновський, Євген Котельников, Янош Габовда, Антон
Востров, Анатолій Александров, Стефан Решко, Віктор Прокопенко
(Локомотив, Вінниця);
- Михайло Форкаш, Анатолій Боговик, Олександр Дегтярьов, Борис
Кравчук, Микола Батюта, Анатолій Шепель, Володимир Шишков (Автомобіліст,
Житомир);
- Семен Альтман, Леонід Буряк (Чорноморець, Одеса);
- Валерій Поркуян (Зірка та Чорноморець);
- Леонід Колтун (Авангард, Харків);
- Іван Вишневський (Нива, Вінниця);
- Іван Яремчук (Дніпро, Черкаси);
- Віктор Побігаєв, Олег Федорчук (Машинобудівник, Бородянка).
