З цієї нагоди наш сайт публікує архівне інтерв'ю із Юрієм Івановичем, у якому він торкнувся найпам'ятніших подій своєї футбольної кар'єри.
Юрій БОНДАРЧУК:
«ЖИТТЯ ЙШЛО – І Я РАЗОМ ІЗ НИМ»
Із 350 матчів, які за 14 сезонів устиг провести цей
універсальний напівоборонець, ми вибрали лише 14 найпам'ятніших
Написати інтерв'ю з Юрієм Бондарчуком я хотів дуже давно. Тож коли в абсолютного рекордсмена бородянського футболу за кількістю проведених матчів з'явилися довгоочікувані вихідні, я просто не міг втратити такої нагоди. А через те, що Юрій – людина скромна, то епічної розповіді про «подвиги ратні» не вийшло. Але коли ми з Бондарчуком випадково почали гортати мій робочий блокнот, ураз ніби ожила кожна цифра німої статистики – виявилося, що за результатами і табличками криється жива і барвиста історія, із насправді знаковими поєдинками...
Матч І. «Машинобудівник» – «Зірка» (Бердичів) - 2:1.
Фінал аматорського Кубка УРСР 1986 року
– Тоді, у вересні сумнозвісного 1986-го, Бородянка
найпершою з усієї Київщини завоювала цей почесний трофей. Чим матч запам'ятався
особисто тобі?
– За рік до того я разом із Юрою Костюченком та Сергієм
Гончаренком грав у юнацькій команді «Дружба». Під орудою Анатолія Демченка ми
посіли друге місце в обласному фіналі «Шкіряного м'яча , програвши лише
Прип'яті. А на цьому матчі, де грав і Анатолій Петрович, я подавав м'ячі.
Перемозі Бородянка дуже раділа, гол Сергія Дзюби з пенальті на 117-й хвилині я
й досі пам’ятаю.
Матч II. «Спартак» (Самбір) – «Машинобудівник'' – 3:4.
Чемпіонат УРСР серед КФК. Весна 1991 року
– А які
були твої перші кроки як футболіста?
– Дебютував у «Машинобудівнику» я ще 1990 року, а перший
м'яч забив у Самборі. По правому фланзі пройшов Олександр Некрутенко і перевів
м'яча ліворуч. Я грав на тому фланзі півзахисту і вдарив у ліву від воротаря «дев'ятку».
Тоді дуже радів, але у другому таймі мене замінили – я вельми стомився, було
тяжко.
Валерко-старший у звіті про матч мене ще «білявим юнаком»
назвав... Узагалі, той період був для мене нелегким - я навчався у технікумі, причому,
по-справжньому. Складав іспити, заліки... Я вже думав відмовитися від футболу,
але наш тренер, Віктор Жилін, наполіг. Степанович навіть додому до нас ходив і
таки залишив мене у футболі.
Матч ІІІ. «Гарт» – «Віктор» (Запоріжжя) – 0:0.
Перехідна ліга. Осінь 1993 року
– Бородянка якраз перейшла з КФК у нову лігу і мала
змагатися з амбітною командою Олександра Томаха. Як гралося проти свого
майбутнього тренера?
– «Віктор» – хороша команда Через неї пройшли Полтавець,
Олійник. Каряка... А у другому колі в гостях ми знову внічию зіграли – там ще й
Сошка вилучили, скандал міліція мусила втихомирювати.
Матч IV. «Система-Борекс» – «Дніпро» (Черкаси) – 3:2.
1/32 фіналу Кубка України. Осінь 1994 року
– У цій зустрічі ми програвали – 1:2, я вийшов замість
Мироненка на 76-й хвилині. За 8 хвилин рахунок став
рівним, а за кілька миттєвостей до фінального свистка я
віддав передачу Денисюку, простріливши з правого флангу. Він забив - і нашій
радості не було меж. Якщо чесно, від результативної передачі я отримую більше
задоволення, ніж від гола. Адже забити можна, підставивши ногу, а віддати
передачу - це мистецтво.
Матч V. «Система-Борекс» – «Шахтар» (Донецьк) – 0:3.
1/16 фіналу Кубка України. Осінь 1994 року
– Зустріч із «Шахтарем» подивилися 5000 бородянців, і в
кожного – свої спогади. А що запам’яталося тобі?
– Я грав на правому фланзі, і візаві у мене, 20-річного
хлопця, були Орбу та Бабій (останній, до речі, ще й голом відзначився).
Запам’яталися також Ковальов, Кривенцов... А в Донецьку нам забив Гена Зубов –
як свідчать статистики, то був його прем’єрний гол за «Шахтар». Далі вони
кубок у «Дніпра» виграли, «на Європу» пішли...
Матч VI. «Система-Борекс» – «Кристал» (Чортків) – 3:1.
Друга ліга. Осінь 1997 року
– А курйозні моменти з тобою траплялися?
– А чому ж ні? З «Кристалом» ми грали пізньої осені, поле
вже було замерзлим. Я вдарив, і м'яч через якийсь горбик пролетів над
воротарем Новиковим. І таке буває...
Матч VII. «Система-Борекс» – «Покуття» (Коломия) – 4:0.
Друга ліга. Весна 1998 року
– Ми говорили про твої передачі. А як же голи?
– «Покуттю» я забив з лівої. М'яч тоді влучив у ногу
Єропкіну (нашому гравцеві),зрикошетив і красивим «парашутом» залетів у ворота.
Матч VIII. «Система-Борекс» – «Оболонь» (Київ) – 1:1.
Друга ліга. Літо 2001 року
– Поступово команда піднімалася, і у десятому чемпіонаті
боролася з «Оболонню» за вихід у першу лігу...
– Ох і матч тоді видався! Уже на старті вилучили нашого
Патріка Агбо, і ми грали у меншості. А потім із моєї передачі Колесник забив
головою. Ми переживали за результат, а «Оболонь» – тиснула. Арбітр додав
неймовірно багато часу. Киянин Конюшенко з центру накинув м'яч у штрафний, наш
Юра Костюченко вибив м'яча, але хавбек гостей навісив діагональ. Досвідчений
Сак провів нам гол, а суддя тут же матч і закінчив. Його потім ледь не
побили... Але тренер «Оболоні» Володимир Мунтян після матчу подякував нам за
гру, підбадьорив. Сказав, що наступного року вже ми вийдемо у першу лігу. Так і
вийшло...
Матч ІХ. «Система-Борекс» – ФК «Черкаси» – 3:0
Друга ліга. Літо 2002 року
– І оформили «путівку» ви у зустрічі з черкасцями. Це
було щось незабутнє...
– Мені теж дуже сподобався той вечір. З моєї передачі
провів гол Сашко Сидоренко. Там усі три м'ячі головою забивалися... Глядачі нам
аплодували, ми їм – дякували. Ось тільки салют у вечірньому небі вийшов не
дуже.
Матч Х. «Система-Борекс» – «Динамо-2» (Київ) – 0:1.
Перша ліга. Літо 2002 року
– І в дебютній домашній зустрічі вас екзаменували Шацьких
із Шовковським...
– Були ще й Юссуф, Каддурі, Алієв, Мілевський. Мені
більше запам'яталося, як грубо Омоко на правому фланзі Сидоренка збив.
Матч XI. «Система-Борекс» – ФК «Вінниця» – 3:0.
Перша ліга. Весна 2003 року
– У другому колі мали фантастичну серію а чотирьох
розгромних перемог поспіль. Яка - найпам'ятніша?
– Для мене - над вінничанами. Я тоді провів другий у
матчі гол - гості вибили м'яча, я його підхопив,обіграв суперника. Далі - удар
у дальній кут, і м'яч від стійки влучив у «шістку». То був мій прем'єрний гол у
першій лізі.
– Того дня, до речі, Бородянський район святкував
80-річчя...
– І в Юри Костюченка були іменини. Бачиш, яким пам'ятним
той матч видався!
Матч ХІІ. «Система-Борекс» – «Динамо-2» (Київ) – 0:2
Перша ліга. Осінь 2003 року
– За кар’єру тобі довелося протистояти багатьом відомим
гравцям. І найдорожчому гравцеві в історії «Динамо»…
– Нанні? Хоч він нам і забив, мене його гра не вразила.
Не знаю, може, у командах високого класу й можна так грати, але цей гравець –
не для нижчих ліг. Тут треба і за себе працювати, і за «того хлопця». Так, щоб «один
за всіх, і всі – за одного».
Матч ХІІІ. «Система-Борекс» – «Нива» (Вінниця) – 1:1
Перша ліга. Осінь 2003 року
– Але взагалі, за візуальним враженням, тогочасна «Система-Борекс»
зразка 2003 року була чи не найшвидшою командою першої ліги.
– Це все – настанови Томаха. Він учив нас грати у
швидкий, комбінаційний футбол. Як приклад – гол Вінниці: прохід правим флангом,
пас п’ятою в один дотик – і Ігор Юрченко забив. Комбінація – чудова. І для чого
багато бігати?
Матч XIV. «Красилів-Оболонь» – «Система-Борекс» – 2:1
Перша ліга. Осінь 2003 року
– Подібний гол ти провів у Красилові?
– Тоді Старгородський віддав передачу мені, я повернув м’яча
йому, він – знову на мене, ну, а далі я вдарив по воротах…
– А потім був завершальний матч із «Металістом»…
– У ньому я не грав через дискваліфікацію. Ніхто не знав,
що він стане останнім для «Системи-Борекс». У нас тоді була прекрасна команда,
зібралися чудові хлопці, тренерський штаб. З ними хотілося б ще зіграти хоча б
одного разу…
Візитівка. Юрій БОНДАРЧУК. Народився
30.03.1974 р. Вихованець бородянського футболу. З 1990-го по 2003 роки провів
за «Машинобудівник», «Гарт» і «Систему-Борекс» більш ніж три з половиною сотні
матчів, у яких забив 13 м’ячів. Переможець Групи «Б» другої ліги 2002 року,
віце-чемпіон Групи «Б» 2001 року, Групи «В» – 2005 року. Фіналіст Меморіалу
Макарова 2003 року. Переможець Меморіалу Кірсанова 2001 року. Найкращий футболіст
Бородянщини 2003-2005 років. Виступав на професіональному рівні за бородянські
«Систему-Борекс» і «Освіту», а також за житомирське «Полісся» та чернігівську
«Десну». Був капітаном своїх команд, досить універсальним гравцем, працьовитим
у відборі й здатним підтримати колективні комбінації, або й завершити їх.
©Артур Валерко, «Український футбол», 2005
Немає коментарів:
Дописати коментар